Сухий кератокон’юктивіт – найпоширеніше офтальмологічне захворювання у світі. Порушення зору, такі як «затуманення зору», коливання гостроти зору або чутливість до спалахів, дедалі частіше стають причинами звернень до лікарів. Дисфункція мейбомієвих залоз (MGD) стає хронічним захворюванням, яке виявляється у 80% випадків захворювання сухого ока.

 

MGD проявляється у вигляді запалення мейбомієвих залоз, які зазвичай заблоковані, деформовані або атрофовані. Мейбум виробляється в недостатній кількості, слізна плівка дестабілізується, через що підвищується швидкість випаровування водного шару. Патогени, гіперосмолярність, брак поживних речовин та зневоднення спричиняють стрес рогівки, що в свою чергу викликає додаткове запалення. Це заворожене коло – причина хронічного запалення, яке викликає захворювання сухого ока.

 

Один з основних факторів ризику при MGD – розацеа, яка вочевидь має кілька механізмів розвитку, що можуть пояснювати зв’язок між розацеа та MGD. Наприклад, формування телеангіектазій (анормальних кровоносних судин) вивільняє про-запальні медіатори, які легко поширюються на зону повік. На шкірі, ураженої розацеа, часто з’являється демодекс. Ці паразити відіграють важливу роль у розвитку запалення повік.

 

Кліщі демодекс заражені бактеріями, особливо bacillus olerinus. Розмноження цих бактерій не тільки прямо впливає на розвиток запалення, але й підвищує температуру плавлення мейбуму, в результаті чого густий мейбум блокує протоки мейбомієвих залоз. Комбінація густого секрету та заблокованих залоз призводить до зменшення вмісту ліпідів у слізній плівці, її нестабільності та запалення поверхні ока.