Зараз синдром сикки є номером один у всьому світі як найбільш часто лікуване захворювання в офтальмології. Порушення зору, пов'язані з цим, такі як затуманення зору, коливання значень гостроти зору або чутливість до відблисків, все частіше виходять на перший план у повсякденній офтальмологічній практиці. Самозміцнюючі схеми управління часто призводять до хронічної ситуації, а запальні реакції як важливий фактор посилюють захворювання: у 80% випадків прояви дисфункції мейбомієвої залози MDD проявилися.

 

MDD проявляється запаленням мейбомієвих залоз, які зазвичай також блокуються, зміщуються або атрофуються. Мейбум виробляється недостатньо, слізна плівка дестабілізується і швидкість випаровування водного шару збільшується. Патогенні мікроорганізми, гіперосмолярність, харчові дефіцити та зневоднення впливають на рогівку, що в свою чергу призводить до ще більшого запалення. Це порочне коло є основою хронічного запалення, яке лежить в основі захворювання сухості очей.

 

Одним з основних факторів ризику розвитку МРЗ є розацеа шкіри. Кілька механізмів дії, як видається, є причиною асоціації між розацеа та MDD. Наприклад, при розацеа аномальні кровоносні судини (телеангіектазії) вивільняють прозапальні медіатори, які можуть легко поширюватися по орбіті на повіки. Кліщі демодекс також селяться на шкірі, ураженій розацеа. Ці паразити відіграють важливу роль у спричиненні запалення повік.

 

Крім того, кліщі Demodex заражені бактеріями, особливо Bacillus olerinus. Розмноження цієї бактерії не тільки безпосередньо сприяє запаленню, але і підвищує температуру плавлення мейбума, завдяки чому потовщений мейбум закупорює мейбомієві залози. Тому згущені секрети та закупорені залози призводять до недостатнього вмісту ліпідів у слізній плівці, що призводить до нестабільності та, в свою чергу, до подальшого посилення запалення поверхні ока.